душа завмирає в проміжку між ребéр,
так щемко – здається, що вмер,
хоч насправді не вмер.
хоч насправді живіше
за більшість притомно живих.
hipsofily
я несу тебе на руках так,
як домушнік виносить із дому телек –
легко й невимушено,
з гордо піднятим підборіддям,
щоб ніхто не здогадався,
що ти мені не належиш,
molodi
подивись на них – молоді та спраглі.
їм би марки, і гори, і теплі хутра,
що їм – офісна камасутра?
що твій нетфлікс і платне порно?
подивись,
teple kaminnia
тепле каміння гріє пробиту спину,
літо вкочується до будинків
на хвилях прибою,
тонкі золоті колісниці
топлять в крові морозиво,
старезний годинник
і магнітолу із “я не здамся без бою”.
pohlian’, bozhe
поглянь, боже, на цих людей –
де їм тепер брати щастя,
де брати ідей
для нового життя,
як видихнути та й де
віднайти втрачене,
виплекнути забуте,
hostrota promenia
гострота променя – всередині,
навколо – безодня,
просто дістань та й вийми,
з корінням те шило вирви,
а потім хоч вий хоч не вий –
кров заповнить вибоїни.
viiby yikh bozhe
вʼїби їх, боже,
святим молотом,
лютим голодом,
святою артою,
ніби водою їх окропи.
вʼїби їх тим –
незнамо чим,
що не відоме
ні нам,
navkolo taka vesna
подивись, навколо така весна,
яка блять війна, яка блять?
така вже жага, така жага –
хоч пустися бéрега,
як вийшла за берегá.
tvii boiovyi oskal
я підіймаю бокал
за твій бойовий оскал,
за твій котячий вищир.
ще вище —
за твоє ремесло
niiakoho suttievoho sensu
немає ніякого суттєвого сенсу
розкладати матеріяли цієї справи по теках –
докази і звинувачення легко
пробиватимуться в твітері по гештегах